Мотря

Всі відітхнули, ніби їм легше стало, що Ірода стрінула заслужена кара і він більше не буде

знущатися над бідними людьми. На сцену вискакують дід і баба:

От тепер і нам пристало,

Як Ірода вже не стало,

Потанцюймо ж, молодичко,

Чорні брови, біле личко.

На те вона:

Гляди тільки, сучий діду,

Щоб не ввели танці в лихо,

Забрались би у тісний кут

Да хліб собі їли б тихо.

Але дід на таку недіяльну роль не згоджується і тягне бабу під черешеньку:

Ой під вишнею, під черешнею,

Стояв старий з молодою,

Як із ягодою.

Це відома пісня, але бурсак так знамените вдає розмову діда з бабою, так гарно

перескакує від старечого баритону до нестарого ще жіночого сопрано, що навіть гетьман

всміхається і плеще в долоні. Він значучо дивиться на Мотрю.

Старий дід і молода баба, ніби заохочені похвалою, беруться запід боки і ну ж, у танець.

Господи, як вони танцюють! Вихиляються, прискакують і відскакують від себе, вона піт утирає