Розділ «Частина перша Земля і небо»

Айт поспішно зайшов до кабінету, поклав на стіл коробочку і, дихаючи мов загнаний кінь, став проти Кейз-Ола.

— Головного слідчого!

Айт натиснув на відповідну кнопку.

— Все!

Кейз-Ол лютував. Видно було, що він ледве стримує себе. Мабуть, найнеприємніші, найстрашніші припущення снувалися в його голові, бо він часом аж здриґався. Змова! Змовники пролізли до неприступної фортеці. Хто вони? Може, і цей старий пес уже зрадив?

Темні пронизливі очі вп'ялися в Айта, ніби хотіли просвердлити його мозок, обмацати кожну думку. Такий погляд справді важко витримати, мимохіть хочеться зіщулитись і зробити крок назад.

Айт зробив цей крок не тому, що справді злякався Кейз-Ола, а тому, що наслідував Псойса. Ще крок, ще…

Кейз-Ол ішов за ним. Потім зупинився, ткнув пальцем на двері:

— Геть!

Тепер Айт всю надію покладав на щасливий випадок. Котушка з магнітофонним записом Наради сама по собі зрадити його не могла. Але наприкінці неї голосом Айта викладено план знищення наймудріших. Якщо головний слідчий захоче прослухати всю нитку — провал неминучий.

Провал неминучий! Айт ходив мов у тумані. Ненависть каторжника БЦ-105, яка, здавалося, вже вмерла, щоб породити розсудливу, справедливу помсту, спалахнула в ньому з новою силою, потьмарювала свідомість, вимагала негайної дії.

Грати роль полохливого, підлого Псойса Айтові було вже несила. Скільки ж зволікати?.. Чи не покінчити з трильйонером, доки ще не пізно? Але що це дасть? Війни цим не спиниш.

Тессі вмикалась щодня. Вона просила, благала, вимагала надіслати коліщатко. А він навіть не відповідав їй, бо не вірив. Тридцять п'ять днів лишилося до початку війни! Всього лише три тисячі п'ятсот годин! І про це ще не знає ніхто!

Спробувати втекти, щоб самому передати звістку про операцію «Блискавка» кому слід? Але куди? Як? Всі стежки перетяті. Один! Та, яка мусила б підтримати і допомогти, не тільки не робить цього, а й шкодить.

А тут ще напосіла молодість. Скінчилася жовта паста, і, як трава після дощу, з рожевої лисини посунуло попелясте волосся. Воно було м'яким, кучерявим. На щастя, пластмасовий ковпачок та шийна хустка ховали його надійно. Але найстрашнішим і найрадіснішим водночас було те, що Айт з кожним днем помічав у собі все більше від Айта. Для тих, хто бачив його щодня, він не змінювався. Але фотографії свідчили: Псойс перестав бути Псойсом. Старик перетворювався на зовсім іншу, незнайому людину середнього віку.

З якого боку не глянь — надходив критичний момент. Ще день, два, і коли не буде знайдено виходу з неймовірно складного становища — все загине.

Айт шукав і не знаходив.

Бій на полюсі

Даруйте, любий читачу, ми так захопилися далекою планетою Пірейєю, що забули про рідну Землю. А на ній відбувались неабиякі події.

…Про появу дивної потвори на просторах Сибіру першою повідомила геологорозвідувальна партія, що працювала на північ од Северська.