Розділ «ГАЙДАМАКИ»

З ти­ми са­ми­ми ля­ха­ми,

Що за­мор­ду­ва­ли

Її батька. Не­до­лю­ди,

Тепер за­хо­ва­лись

За му­ра­ми та ди­ви­тесь,

Як жи­ди ко­на­ють,

Брати ваші! А Ок­са­на

В вікно пог­ля­дає

На Ли­сян­ку засвіче­ну.

“Де то мій Яре­ма?” - Са­ма ду­має.

Не знає, Що він ко­ло неї,

У Ли­сянці, не в сви­тині -

В чер­вонім жу­пані,

Сидить один та ду­має:

“Де моя Ок­са­на?

Де во­на, моя го­луб­ка

Приборкана, пла­че?”

Тяжко йо­му.

А із яру

В ки­реї ко­зачій