Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

Рвати зубами дублену шкіру кожухів

і офіцерських бушлатів;

наших синів, співвітчизники, не беруть ні ножі, ні кулі,

не винесе течія і не вивітрить північний вітер,

доки ми знатимемо по іменах

всіх святих на нашому кордоні.

Сніг на перевалі,

суки на митниці —

заберуть зброю,

заберуть наркотики,

стоятимеш примарою серед туману і золота,

куди мені, боже, тепер, де твої, боже, карпати?

З ким мені перебути до ранку в цих полях без снігу?

Як мені перебратися на той бік, як мені винести

мою злість, якої я набрався без твоєї турботи;

витягни, боже, з цього лайна,

якщо ти мене бачиш в тумані.

Котися, приблудне сонце, нашими тихими днями,

давай, моя радосте, грійся, винами і вогнями.

Доки ти мучишся, вже і зима минає,