Розділ «Глава ІV У Криму»

– Чому укривають?

– Бо сподіваються або тим більшого окупу від родичів, чим довше вони тужитимуть, або великої ціни від чужих, яким раз у раз показують нас, вивчивши наперед, чого їм треба.

– А чого їм треба?

– Як від котрої. Вони ділять нас, бранок, на ріжні роди. Одних, простих і негарних, призначують до тяжких робіт і до праці вдома. Інших беруть до шкіл.

Ляшка усміхнулася з прикрістю і сказала:

– До такої, як тебе призначили, ще добре дістатися.

– А до якої школи мене призначили?

– Тебе призначили таки до дійсної науки. Навчать тебе читати й писати по-свому та, може, своїх рахунків і спробують продати як служницю до гарему якогось могутнього баші або дефтердара, що має ласку в хана.

– Нащо ж їм сього?

– Аби мати через тебе знакомства і поміч в ріжних справах.

– А що ж служниця може зробити?

– Як де, як котра, як коли. Не одно вишпіонувати можна. Ті хитрі генуенці вже все обміркували.

– А до якої школи призначили тебе?

– Мене до зовсім інакшої. Гарних дівчат призначують вони до гаремів своїх багатих панів і вельмож та відповідно кормлять і виховують. Ти бачила, кілько харчів принесли мені?

– Бачила. Дуже багато.

– І я все мусіла з’їсти. Бо якби не з’їла, то знов дістала б кільканадцять батогів, хоч я вже така збита, що сидіти не можу.

– За що?

– За непослух, кажу. От мене висікли за таке. Приїхав з Трапезунта якийсь старий баша, що хотів вибрати собі між дівчатами нашого пана, – чи панів, бо вони спілку мають, – якусь гарну дівчину до гарему. Привели мене, гарно одягнену, й наказали мені виконати при нім усе, чого мене вчили в моїй школі.

– А чого ж тебе вчили в твоїй школі?

– Се не така школа, як ти думаєш. В тій школі, де я була, мало вчать, але основно. Вчать їсти, танцювати їх танці й інакше поводитися супроти старих, а інакше супроти молодих.