На добраніч

— Так ти ще й мій коров'як оббиваєш! — і лис по-справжньому кинувся за джмелем, бо знав, що

джміль довго у небі не пролетить. Джміль — не літак, t догнав його, правда, вже у селі за кар'єром в

калюжі, де саме купався гусак: джміль з розгону і втоми впав за гусаком у калюжу, а лис наскочив на

гусака — гусак саме точив дзьоба об воду, і лисові від того точеного дзьоба засвітилося в очах...

Прощально-жовто засвітився коров'як...

Сергій Іванович Проць саме тоді йшов зі школи. Сергій Іванович хоча і був сьогодні, першого

вересня, першачком і вчителька так його і назвала, кинувся з новим портфелем у калюжу, підгилив

ногою гусака, підхопив лиса на руки і побіг додому.

Гусак подивився вслід новій мокрій формі Сергійка — Сергія Івановича, побовтав лапою в

калюжі скаламученим небом і знову почав точити об воду дзьоба, не забуваючи поглядати і на

джмеля, що обсихав на портфелі.

— Я т-тобі дам!

— Мамо...

— Не мамай! Лисенятко до хати — а портфель?

— Мамо...

— А яке ж воно мокре, та мале, та жовтеньке... Іди ж мені зараз же по портфель! Ось прийде

тато... Сергій Іванович пішов по портфель: з портфеля, з мокрого букваря, на «Г» — дивився гусак, на

«Д» — кудись убік дивився джміль.

— Не заманиш! — сказав лис. — Ось прийде зі школи Сергійко і ляже біля мене, отут біля нори

на піску, на тепленькому... Ти думаєш що: коров'як з БілАЗаМи, літак із сосною — це тобі так?...