TextBook За хмару краще б ти сховавсь,
Не свiти, бо вже немаі
Тiії, з котрою кохавсь...
Та не про те менi тої ночi думалось, не про те гадалось! Найголовнiше, що мене цiкавило:
- Чи ж патьпадьомкають? I чи цiла копа патьпадьомкаі?
Тiльки-но вийшли за село поза старою грушею, що над шляхом стоїть, звернули на межу, аж ось один:
- Пать-падьом!
- Пать-падьом!
За ним другий, а там iще, й ще, й ще!
- Ага, дiдусю, чуіте?
- Чую!
- А копа буде?
- Двi коли!
- Аж двi? Ого!..
Проходимо далеко, далеко межею. Аж за могилу. А праворуч i лiворуч стiна озимої пшеницi. А на межi ромашки, i молочай, i чебрець, i дзвоники...
Тут уже дiд Махтей зупиняються, витягають з кошика сiтку.
- Держи, - кажуть.
Я держу з одного боку сiтку, а дiд Махтей її розгортають, розпрямляють.
- Занось!
От ми з дiдом заносимо сiтку й напинаімо її на пшеничнi колоски бiля самої межi.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мисливськi усмiшки (збiрка)» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕПIЛКА“ на сторінці 5. Приємного читання.