TextBook Семен — той согласний, а ті двоє ніяк не хотять:
— Одкупимось, мовляв…
— Ой, кажу, хлопці, діло скверне… У земельний одділ підемо!
А вони:
— Одкупимось… Проїхали Федорівку…
— Хлопці,— моргаю, — хватайсь за гвинтівки, бо пропадем.
Не бере. Якби біля нас двоє, а там один — і пари б з вуст вони не пустили… А то ми цього, як муху, задавимо, так ті переб'ють…
Проїхали й Кринку… Пече мене… Щоб ото вчотирьох та трьох гадів не задавити?! Трясе мене. Ні! Не хотять…
Проїхали й Глобин…, Не хотять… Ну, значить, пропали… їду, як у різницю…
Привезли нас до Кременчука, кинули у в'язницю… Сидимо ми… Як ніч, так і готуємось… Щоночі приходять до камери, викликають:
— Такий-то! Збирайсь!
— З речами?
— Так!
Ото, значить, уже в «штаб Духоніна»…
Не стріляли тоді, а кололи… Отуттаки біля тюрми, за муром. Виведуть, заколять і покинуть… А потім уже загребуть…
— Що, кажу, хлопці, не хотіли? Мовчать.
Коли ось якось після перевірки брязь ключі біля камери:
— Ковтушенко! (Це Семен). Збирайсь! Такийто! Такийто! Збирайсь!
— З речами?
— Так!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 92. Приємного читання.