TextBook Дядько держить на поводі свою білу. Вона підібрала задню ногу, одвісила нижню губу й дрімає…
— Даси тридцять!
Це, значить, коняку і тридцять карбованців додачі… Міняються…
— Візьми «токмо»… «Токмо» — міньба так на так…
— Що ти мені «токмо»?! Ти дивись, що ти держиш… Старця держить, і «токмо»…
«Старець» байдуже махнув хвостом…
Циган до нього підбігає, роззявляє рота, витягає язика:
— Тут же в роті, хай господь милує, як і в с….і!! А він «токмо»… Каажи! Ділом кажи! Та кааажи ж. Хочеш п'ять?!
— І то гроші!
І тріщать долоні, летять додолу шапки, гасає в повітрі «мать», бігає коняка, цьвохкають батоги, ріже вухо:
— ПоообережисьП
Це на головній кінській алеї, де цигани, де баришники.
Тут вряд вози, біля возів підмощено землі, щоб коні стояли передком на горбку, — тоді вони постакиїші, рівніші…
Тут яка-небудь «арабська» пробігає крізь два мури кусючопалючих батогів і, прискочивши до воза, тяжко дихає…
Тут недосвідченого дядька еблапошать так, що, привівши нового коня додому, дядько кривдіть:
— Ряатуйте!
І веде його на другий ярмарок, де перед ним моляться, хрестяться, пробігають, проскакують, скидають з його шапку, ріжуть його по долоні, показують йому зуби, ноги, холку…
Дядько дивиться, хреститься, б'є по руках, каже:
— Двадцять п'ять!
Веде додому, приведе, роздивиться:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 65. Приємного читання.