TextBook Страшилище те в Прилуках живе і С і ч к а р е м прозивається.
Так отого самого Січкаря так сильно нашими законами «придавлено», що він, колишній стовп царату російського, заплакав:
— Порятуйте мене, бідного!
І пише, в чім же ж його рятувати:
«Народився я року 1903, на 12му році свого життя (1915 р.) скінчив я початкову школу, й оддали тоді мене батьки до Прилуцької волості вивчитись канцелярської премудрості… Пробув я там два місяці, а потім взяв мене становий пристав до себе розносити пакети за 1 крб. на місяць… Пробув я там сім місяців… Так за оті сім місяців у пристава я тепер і права голосу не маю, і тавро в мене «поліцай»…
І що ж би ви гадали?
Їй-бо: і голосу не має, і «поліцай»…
Прилуцький окрвиборком позбавив його права голосу… Ой, умру: їй же богу, позбавив! А Січкар пише:
«Я в той час був тупим орудієм буржуазії і навіть не мав уявлення, що то за «революція», та і такого слова не чув…»
Ой, умру: що з людиною зробили… Сам себе вже «тупим орудієм буржуазії» називає… А я за нього вже скажу, що не був він ні «тупим», ні «гострим орудієм», а був усього тільки хлопцем дванадцятилітнім…
От які прилучани: сказано в законі позбавляти бувших поліцаїв права — і край!
Умри на місці:
— Служив у поліції?
— Та я в пристава хату підмітав.
— Уyyl Фараон!
А скільки ж ото Січкарів батько з волосним писарем горілки були випили, щоб сина на канцеляриста вивести. І вивів на «тупе орудіє».
Прилучанні Ой, умру! Не мертвіть закону!
Це якби за старих часів усі такі «поліцаї» були, не було о отого знаменитого:
«Ми триста лет!»
Пустіть його, бо лусну зо сміху.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 389. Приємного читання.