TextBook Ще тоді ми (кумпанія нас була чоловіка з п'ять) добре та гаразд знали артиста Мар'яненка…
А тоді ще ми бачили Івана Олександровича і в «Гриці», і в «Гнаті Голому», і в «Бурлаці», і в «Богуні», і в «Нахмані» («Євреї»), і в «Хлестакові», і в «ДонЖуані», і в багатьох інших ролях тогочасного театрального репертуару.
І був тоді, як і тепер, Мар'яненко високий, і стрункий, і чорний…
Тепер, положим, він уже не чорний!!!
І був у нього сильний і приємний голос, і були в нього чудесні із сцени очі!
Тут, між іншим, мушу зауважити, що в кумпанії нашій було не без жіноцтва!
Любили ми тоді дивитися й слухати, як грає Мар'яненко.
А я особисто на духу вам признаюсь, що найдужче, любив я його в двох ролях.
Яких?
Писаря в «По ревізії» та Миколи в «Наталці Полтавці».
Отже ж, буває, отаке на світі білому…
Адже ж знаю я добре, що не його це ролі, що він стопроцентний герой, а от скільки я не бачив, і до того й після того «Писарів» та «Микол»., ніхто, як на мене, так їх прекрасно не грав, як Іван Олександрович Мар'яненко.
Різб'яні. були фігури.
Чи, може, це через те, що ніколи в цих ролях (як і в усіх інших) він не «фортелив», завжди він до них ставився серйзно, тоді, як усі інші виконавці тих ролей чомусь обов'язково «викаблучувались».
Давненько те було… А як приємно його згадувати!!!
Іван Олександрович Мар'яненко — син простого собі коваля з села Мар'янівки на Херсонщині. Народився він року 1878го.
Крім того, що він син коваля, він іще й небіж М. Л. Кропивницького.
Ну, якже ж, бувши племінником Кропивницького, можна бути не актором?!
Скінчив Іван Олександрович повітову школу, далі вчитися було ні на що…
Ясно: до дядька, на власні хліба…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 245. Приємного читання.