Розділ «Частина друга СКАРБИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ»

— Ну… ну… як у вас?

— Завтра матимемо ключ. — Хетель показав зліпок. — Ще хвилина, і я б зірвався. Ця стара шкапа довела мене до точки.

Ангель уважно обдивився зліпок. Похвалив:

— Чиста робота. Як вам удалося?

— Ех, — Хетель налив собі півсклянки, — випадок.

Полковник кинув йому в склянку кілька кубиків льоду.

— Пийте і розповідайте!

Ангель, вислухавши розповідь, запитав:

— Скільки часу витрачає Ціммер на вечерю?

— Хвилин п'ятнадцять-двадцять.

— Скільки треба йти від бібліотеки до ресторану?

— Хвилин сім-вісім.

— Туди й назад — чотирнадцять, разом — півгодини, — підрахував Ангель. — Мало!

— Так, — ствердив полковник, — за півгодини тайник не розкрити. А без шуму не обійтись. Доведеться вам, Вольфганг, затримати Ціммера.

Хетель подумав, що Ангель і Грейт, поки він базікатиме з бібліотекарем, можуть витягти золото й накивати п'ятами, та, розміркувавши, дійшов висновку, що це неможливо: вони встигнуть лише розбити ломами підлогу — перетягти ж важкі контейнери з підвалу вдвох не під силу.

— Я покажу йому наклейки в ресторані, і він сидітиме, поки не перегляне їх. Можу гарантувати вам ще півгодини.

— Вистачить, — погодився Грейт. — Зробимо так. Ми розкриваємо тайник і сидимо там до дванадцятої. О дванадцятій ви підганяєте машину до бібліотеки, і ми відчиняємо вам. Дайте мені план підвалу, Франц.

Ангель поморщився, та все ж поліз до кишені. Вже дістав бумажник, але останньої секунди роздумав і заховав його назад. Сказав рішуче:

— Я покажу вам його перед самим початком операції.

— Боїтесь? — розсердився полковник.