TextBook — То про що ви з ним розмовляли? — нагадав Бонне. Слюсар присунувся до комісара, прошепотів довірливо:
— Я відразу розкусив його. Точно, гангстер… Усі, коли повертаються, розповідають про дорогу, не криючись, куди їздили, а цей як води в рота набрав. Мовчить і мовчить… Потайний…
— Так весь час і мовчав? — не повірив Бонне.
— Чому ж, — заперечив слюсар. — Хвалив наші дороги.
— Але ж піймав на них цвях!
— Я також засумнівався — на автобані шину не проколеш… Виявляється, вони зупинялись у якомусь мотелі, і там поруч будівництво, — розверталися, ну і наїхали на щось.
— У якому мотелі? — насторожився Бонне.
— Чекайте… — слюсар потер чоло, залишивши на ньому брудні смуги. — Щось він казав, але не пригадую…
— Подумайте. Це дуже важливо!
Слюсар ще раз потер чоло.
— Він казав, що було мокро і забруднився, бо довелося самому міняти колесо… Чекайте, здається, мотель «Чорний дрізд»… Звичайно, і як я міг забути? Тоді ще подумав: хіба дрозди бувають білі?
— Ще б пак, це все одно, що червоний горобець, — підтримав слюсаря Бонне. — Отже, він там зупинявся?
— На жаль, цього не можу твердити. Більше нічого не казав, пішов до хазяїна розплачуватись…
— І на тому спасибі, — мовив комісар недбало, наче слюсар нічого не відкрив йому. Але відразу ж підсолодив пілюлю: — Цікаво було порозмовляти з вами… Сигарету? — витяг із кишені пачку.
— О-о, французькі! — Слюсар обтер пальці шматтям, обережно взяв сигарету, заклав за вухо. — Тут палити не можна, я потім…
Бонне підморгнув, і слюсар зовсім розтанув: от своя людина, хоч і поліцейський!
Комісар тільки глянув на Кноля і той, полишивши «крайслер», підійшов до нього.
. — Ви чули про мотель «Чорний дрізд»?
— Який же це мотель?.. — осміхнувся інспектор. — Придорожній ресторанчик.
— Де?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дияволи з "Веселого пекла"» автора Самбук Р.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга СКАРБИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ“ на сторінці 23. Приємного читання.