Розділ «Престрахолюдне житіє великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, написана во время оно магістром Алькофрібасом, збирачем квінтесенції, книга ряснопантагрюелецвітна»

Цей син мамони вже нагріб мільйони

Ще й беззаконно, хай він западе!

У нас він місця не знайде ніде.

Отаке сурло

Щоб сюди прийшло,

Ми б його немило

З ґанку вниз спустили,

Тільки б загуло

Отаке сурло.

Сюди вам зась, патяка, талалай,

Базюн, гай-гай, на розум небагатий.

Муж заздрісний, такий уже вахлай,

Що хоть тікай, не видно сварам край.

І вам, мужлай, у шанкрах пранцюватий,

Кастрат писклятий, стариган проклятий,

Нам дбати, аби шолудь ця від вас

Заразою у нас не розійшлась.

Честь тим і хвала,

Шана немала,

Хто живе в любові,