Розділ «ПОЕЗІЇ»

в намиста б я їх поплів

і владарці ясноволосій

приніс би, як диво дарів.

Але я спізнав, захожалий,

серед гостей самоту —

і зронив я пісні: мов коралі,

вони покотилися в далі,

в заграву вечірню густу.

Берлін — Вільмерсдорф, 25 листопада 1897

«Слова нещасні, що живуть у злиднях…»

Слова нещасні, що живуть у злиднях, —

такі непоказні, а все ж люблю.

Я барв святкових дам їм, будуть видні,

сховає усміх часточку жалю.

Слова, що сутність боязко втрачали, —

таки усе виразніш чути їх;

оті, які ще зроду не звучали,

з тремтінням, а дзвенять в піснях моїх.

Берлін — Вільмерсдорф, 6 листопада 1897

«Чисті душі на дзвінких крилятах…»