Розділ «ПОЕЗІЇ»

краплинка кожна з віт збира.

А до хреста, що при дорозі,

жасмину білизна долонь, —

скорботи зменшити не в змозі,

лиш прикрива Христа чоло.

«Чуже твої вуста шепочуть…»

Чуже твої вуста шепочуть,

чужі волосся, сукня, сни,

чуже, про що питають очі,

і навіть з дня, що був урочим,

й краплинка хвилі не доскочить

теперішньої дивини.

А ти, мов образ, що витає

над вíвтарем, де лиш пітьма,

усе ще рученьки складає,

все ще старі вінки тримає,

усе ще чудо сотворяє,

коли давно чудес нема.

«А ти чужа, а ти бліда…»

А ти чужа, а ти бліда.