— … щоб знав, як заяви писати! — докинув Барабаш.
Ми потягли далі. Чолов'яга ледве тримався на ногах. Голова його звісилася на груди й хилиталася туди-сюди.
— А от і Льоха! — радісно сказав Серьога Циплаков, підштовхуючи чолов'ягу до намету з книжками. — Теж писатель. Чуй, Льоха…
Той глянув на чолов'ягу, й лице його на мить завмерло.
— Ну що ти, Сєрий, — озвався він після паузи, — який з мене писатель… я — читатель, коли вже по-твоєму казати! За що це ви його?..
Серьога Циплаков з'їздив чолов'ягу в вухо.
— Заяву, казьол, написав у мусарню! Грамотяка знайшовся, уявляєш? Мао Цзе дун про сильно грамотних сказав: «Умієш читати — читай Мао Цзе дуна, умієш писати — пиши дацзибао»! — він ще раз ударив чолов'ягу, й той застогнав. — А ти, суко, що писав, га? Дацзибао, може? Ні, ти заяву написав на братву та мусорам одніс… гад ти проклятий, хуйвенбін їбучий! Що треба сказати, падло?
— Я думав, міліція мені поможе… — прохрипів чолов'яга.
— … а вона тобі — хрін за щоку дала! — зареготав Барабаш.
— Чув, Льоха? — задоволено поспитав Серьога Циплаков. — Ото як будеш про зайок роман писати, то й цього казла опиши! Я дозволяю. А як хто з братви на ножа тебе за це поставить, то скажеш: Серьога дозволив мені писати! Серьога Циплаков, скажеш, дозвіл дав… ясно?
Льоха дивився на чолов'ягу й мовчав.
— Ну, — похопився він урешті, — опишу, звичайно… Що не кажи, а життя — це матеріял для прози… хоч у ньому й одна грязюка! Мистецтво — вторинне явище, а життя…
— Вторинне, первинне — перекривив його Серьога
Циплаков. — Нахапалися філософії, ревізіоністи прокляті! Мао Цзе дуна треба читати, ясно? Мао Цзе дун сказав: «Первинне — це вторинне, а вторинне — це первинне»! Повтори!
— Первинне — це вторинне, а вторинне — це первинне! — слухняно повторив Льоха.
— Ото щоб пам'ятав, філософ недороблений! Серьога Циплаков гупнув чолов'ягу в карк, і той,
стрепенувшись, мов сомнамбула почвалав уперед. Ми вийшли до воріт і побачили волоцюгу, котрий держав оберемок віників.
— О, — невдоволено сказав Серьога Циплаков, — ще один філософ!
— Здоров, батя! — сказав Барабаш.
— Я думав, міліція мені поможе… — наче заведений почав було чолов'яга.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кайдани для олігарха» автора Кононович Леонід на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5“ на сторінці 12. Приємного читання.