Розділ «4»

— А порозбивать? — докірливо поспитала продавщиця.

— Хоч сто порцій! — з готовністю відгукнувся паруб'яга. Він узяв плиту і, зваживши її в руках, підняв угору. Якусь

мить він стояв, неначе приміряючись, а тоді зненацька щосили вгатив нею об голову.

— Х-хуяк! — гаркнув він не своїм голосом.

Плита розвалилася на кавалки. Паруб'яга кинув їх продавщиці й узяв ще одну упаковку.

— Оце клас! Почекай, браток… та зачекай же ж! — я підбіг до прилавка й, ухопивши таку ж грудомаху, підняв її над головою. — Ану разом!

— Х-хуяк! — гаркнули ми дружнім хором, і плити розвалилися на наших головах із жахливим хряскотом.

— Ану ще! — скомандував я, хапаючи ще одну грудомаху.

— Х-хуяк! — гаркнули ми, закотивши очі під лоба, й навсебіч бризнули скалки мокрої криги.

— Ану ж бо і я! — Барабаш ухопив під огорожею бордюр-ний блок і підтюпцем прибіг до ятки. Ми з паруб'ягою саме занесли над головами упаковки мерзлої риби, коли цей обревок став коло нас і підняв бетонний блок над своєю стриженою вугластою гирею.

— Х-хуяк! — гаркнули ми утрьох…

…і, наче у сповільненій зйомці, я побачив, як бордюр опускається на його квадратну довбешку, як помалу починає зміїтися по ньому темна кривуляста тріщина, котра дедалі ширшає й ширшає, — аж зненацька блок репнув і розвалився навпіл, наче кавалок пресованої макухи.

— Ні хріна собі! — видихнув хтось позаду.

Я озирнувся. Довкруги вже чорніла юрма. Люди мовчали й, пороззявлявши роти, дивилися на Барабаша. Він жбурнув половинки бордюра під огорожу й, почухавши маківку, зверхньо зиркнув на нас із паруб'ягою.

— Отак треба робити… поняли, обревки? А то знайшли чим хвалитися!

Серьога Циплаков отямився й закрив рота.

— Ну, нічого… нічого! — поспішно сказав він. Тоді обернувся до юрми й замахав руками. — Ану розійшлися, в темпі! Бігом, бігом… кому сказано! Каскадерів не бачили, чи що? Немає тут на що дивитися, це репетиція фільму… «Человек падает в пропасть» називається, поняли?

Я штурхонув Барабаша в спину.

— А ти молоток, братухо! — сказав я паруб'язі, дико посміхаючись. — Хай-но я ще зайду, так потренуємося в цьому ділі…

— Давай… давай! — сказав Серьога Циплаков, підштовхуючи нас уперед. — Ходімо звідси хутчій… а то весь базар збереться!