Розділ «Костянтин Москалець Нічні пастухи буття»

відчувати періоди,

більше не зраджуючи серця, ми ще встигнемо, —

— ви більше нікого не зустрінете —

— ви не повернетесь більше ніколи —

сповіщає сапфіровий птах,

і ми розуміємо його мову,

і ми розуміємо, що нарешті довідались

правду.

1979–2000

Батькові

Над нашою хатиною малою

Господнє Літо хутко перейшло,

І Міста, про яке писав Павло,

Не видно за осінньою імлою.

І ми перемовляємся з тобою

Двома-трьома словами — про тепло,

Про те, що літа наче й не було,

Так само, як життя; й не спим обоє,

Чекаючи пробудження від сну,

В якому повно смерті й туману,