Розділ «Костянтин Москалець Нічні пастухи буття»

наче в доброго кота     сяють карі очі

при-Чаїлись по кутках     разні поторочі

а надворі сніг іде     і неде нима людей

бо всі люде у силі     вже поснули трударі

тіки я один тиняюсь     дурний да безумний

босі ноги задубіли     да клацають зуби

за пазухой кусок хліба     шо вкрав у собакі

і Библія да ни вся —     скурив на цигаркі

думаю простить за це     мине Ісус може

бо вин ловкий наш Господь —     схоче ще й поможе

полин звізда палає а я люблю тибе

нищасний мий Израїль прогнівивший небес

дід седить мине до себе не пуськає в хату

каже шо такіх по сьвіту лазе нас багато

я їх правда не сьтрічав     а тоб усі разом

ми б построїли собі     хату з пирилазом!

вітер виє цвіте вишня     а я пропадаю

а маленьке кузенятко     на скрипочку грає

Віхта жинка милосердна дай їй Бог здоровія

вона бідним помагає     а ми її любим