Розділ «Зі збірки «Світ семи колодязів» (1934)»

на білих сходах,

що ведуть угору?

Поквапно проходжу.

Кожне око, яке мене бачить,

помножує і розсіює мене.

Ліс ніг,

вихор кіл,

що кружляють,

хмара криків і шумів

відділяють мою голову від тулуба,

кисті від рук,

серце від грудей,

ноги від тіла,

волю від її оброті.

Вгорі

блакитне небо

заспокоює свою прозору воду;

золоті міста

плавають у нім.

Майдан узимку