Розділ «Дама тіней»

1 став чекати.

Минула година, дві, три.

Через три з половиною години, коли його втомлене й змучене лихоманкою тіло вже почало куняти, він радше відчув, ніж побачив, як Дама прокинулася, і сам скинув із себе сон.

Ось вона перекотилася на інший бік. Ось вона, орудуючи кігтистими лапами, на які перетворилися її руки, почала підтягуватися по піску туди, де лежали його кобури. Він дивився, як вона дістала один з них, підповзла ближче до Едді, затрималася, задерши голову, ніздрі надималися й опускалися — не просто втягуючи повітря, а смакуючи його.

Так. Саме цю жінку він перевіз через поріг.

Коли вона глянула на стрільця, він не просто вдав, ніби спить, бо вона б нюхом відчула вдавання. Він справді заснув. А коли відчув, що її погляд повернув у інший бік, прокинувся і знову розплющив око. Він побачив, як вона піднімає револьвер — для цього їй довелося докласти менше зусиль, ніж Едді, коли Роланд спостерігав, як він це робить вперше, — й націлює його в голову Едді. Трохи зволікає, а на обличчі написаний невимовно хитрий вираз.

У ту мить вона нагадувала йому Мартена.

Детта поторсала циліндр. Спочатку їй ніяк не вдавалося його відкрити, але зрештою вона вийшла переможницею. Подивилася на головки гільз. Роланд напружився, очікуючи, що вона побачить пробиті ударниками капсулі, далі — що вона поверне револьвер, огляне інший бік циліндра і помітить, що замість свинцю там порожнеча (він міркував над тим, аби зарядити револьвери патронами, які не вистрелили, але швидко відмовився від цього задуму; Корт учив їх, що кожним револьвером керує Старий Парнокопитий і патрон, що одного разу не вистрілив, вдруге може не схибити). Якщо вона це зробить, він одразу стрибне.

Але вона закрила циліндр, почала зводити курок… але знову зупинилася. Спинилася, аби почекати, поки тихе клацання зіллється з виттям вітру.

«Ось така друга, — подумав він. — Господи, вона зла й безнога, але це не заважає їй так само бути стрільцем, як і Едді».

Він чекав разом із нею.

На узбережжі шаленів вітер.

Вона повністю звела курок та майже впритул піднесла дуло до скроні Едді. І, вишкіривши зуби в усмішці вурдалака, натиснула на гачок.

Клац.

Роланд чекав.

Знову натиснула. І ще раз. І ще.

Клац-клац-клац.

— МУДАК! — закричала вона і плавно, граційно повернула револьвер рукояткою від себе.

Роланд весь підібрався, але не стрибнув. Дитині невтямки, що таке молоток, поки вона не розтрощить ним собі пальця, забиваючи гвіздка.

Якщо вона вб'є його, то вб'є й тебе.