— Нехай воно ще загадає нам загадку, мій дорогессенький — сс, сс. Вссього одну, ще одненьку загадку, сс, сс, — сказав Гам-гам.
Але як було гобітові придумати щось, коли поруч сиділа бридка, слизька, холодна потвора й штовхала його лапою? Він і чухав собі потилицю, і щипав себе, та нічого не спадало на думку.
— Сспитай насс! Сспитай насс! — підганяв Гам-гам.
Більбо вщипнув себе за носа, ляснув себе по лобі, стис правою рукою меча, потім лівою попорпався в кишені. Там він знайшов лише перстеника, якого підібрав у тунелі, а тоді й забув про нього.
— Що ж воно таке у мене в кишені? — промовив він уголос. Промовив сам до себе, але Гам-гам подумав, що Більбо загадав йому таку загадку, й страшенно розсердився.
— Це нечесно! Нечессно! — просичав він. — Це нечессно, мій дорогессенький: питати насс, що там у нього в капоссних кишеньках!
Зрозумівши, що сталось, і не придумавши кращої загадки, гобіт вирішив наполягти на своєму — зробити загадку з простого запитання.
— Що у мене в кишені? — повторив він голосніше.
— С-с-с-с-с, — просичав Гам-гам. — Тоді ми будемо відгадувати з трьох разів, мій дорогессенький, з трьох разів.
— Дуже добре! Відгадуй! — сказав Більбо.
— Ручиці! — мовив Гам-гам.
— Неправда! — заявив Більбо, що, на щастя, забрав руку з кишені.— Вгадуй знову!
— С-с-с-с-с, — просичав украй спантеличений Гам-гам. Подумки він перебрав усе, що сам носив у своїх кишенях: риб'ячі кістки, зуби гоблінів, мушлі, шматочок кажанячого крила, камінець, яким гострив собі ікла, та інші відворотні речі. Спробував уявити, що інші носять у своїх кишенях.
— Ніж! — сказав нарешті.
— Неправильно! — відповів Більбо — свого ножика він загубив не так давно. — Остання спроба!
Гам-гам був тепер у куди гіршій скруті, ніж коли Більбо загадав йому загадку про яйце. Він сичав, бурмотів, розгойдувався вперед-назад, ляпотів лапами по підлозі, корчився і вигинався, але не хотів витратити намарне свою останню спробу.
— Ну ж бо! — підганяв Більбо. — Я чекаю!
Говорити він намагався хоробро і бадьоро, хоч зовсім не був певен, як закінчиться гра: вгадає Гам-гам чи не вгадає.
— Все — твій час кінчився! — сказав.
— Мотузок або нічого! — вереснув Гам-гам, і це було не зовсім чесно: вгадувати двічі за один раз.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори» автора Толкін Джон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п'ятий ЗАГАДКИ В ПІТЬМІ“ на сторінці 6. Приємного читання.