Як дурень розбагатів

— Коли таке бачиш, то не смійся, а проговори. «Задля кого сі люди зібралися, най йому буде блаженний покій і вічная пам'ять».

Ще раз вдарив Луку поза вуха й пішов собі за похороном далі.

Лука йде, йде — зустрівся з весіллям. Цигани грають, свати й свашки співають, звачі, дружбове і дружки танцюють, розмахують хустками.

Лука дочекав, як весільний поїзд проходив біля нього, й на весь рот загойкав:

— Задля кого сі люди зійшлися, щоб йому був блаженний покій і вічная пам'ять!

Коли таке почули гості, позіскакували із возів, вхопили Луку й почали лупити. Як досхочу оббокували, тоді йому кажуть.

— Коли таке побачиш, то настроми клебаню на палицю та й гойкай на всю вулицю. «У-йу-йуй! У-йу-йуй!»

І пішли собі. А наш Лука, побитий, також рушив далі.

Йде, йде. Нараз зустрівся з чоловіком, який жене свині. Це був купець. Накупував багато свиней і гнав їх додому. Свині котра куди розбігаються, а він їх завертає — вже аж тече з нього, так намучився.

А Лука приготувався: настромив на палицю клебаню, замахав нею і на всю горлянку:

— У-йуй-йуй!..

Свині так перелякались, якби межи ними скочив чорт — пропав би, щоб за морем йому була вечеря! — й зачали тікати. Купець кинувся за ними. А Лука і далі:

— У-йуй-йуй!..

Купець дуже розсердився. Налетів на нього й почав сповідати з усіх боків криванею. Як добре набив, каже:

— Коли таке побачиш, повінчуй: «Оце, із чим мучитеся, най в десять разів примножиться!»

— Добрі,— погодився Лука,— так буду робити...

Іде далі... Дивиться: чоловік поле пшеницю — колюх такий густий, що задавив ниву. Чоловік аж лається. А Лука йому:

— Най бог дасть, аби те, з чим маєте муку, примножилося у десять разів!

Чоловікові не треба було більше. Скочив до Луки, почав його шмагати. Як добре набив, каже:

— Ще як подібне десь побачиш, допомагай людям!