Як Брехач і Побрехач пана обікрали, а попа живого вкрали

Були собі Брехач і Побрехач. Здибалися раз на дорозі, а Брехач каже:

— Ти знаєш, я такого птаха видів, що як зніс яйце, то дванадцятеро людей не могли підоймити.

А Побрехач:

— Так, так. Я того птаха видів. Він як сів на хату, то та відразу розсунулася, лише дах лишився.

А Брехач каже:

— Більше-с нічого не видів?

— Видів,— каже Побрехач,— як чоловік зрубав головку капусти, то дванадцять пар волів везли на торг. А як пустився іти дощ та як відірвав листок, то все місто сховалося.

От порозумілися Брехач і Побрехач та йдуть собі далі. Порадилися, де би то що вкрасти.

Ідуть вони та ідуть. Але заблукали до одного пана. А він мав слугу Яся, що все казки перед сном говорив. А той Ясь пішов десь на спацир.

От Брехач тихо зайшов до сіней, а там через двері з покою.

— То ти, Ясю?

— Я,— каже Брехач.

— То скажи ми що.

— Та хіба про Брехача та Побрехача.

— Та най буде,— каже пан.

— От був собі Брехач та Побрехач,— каже Брехач.— Та прийшли вони до одного багатого пана пізно.

А сам через вікно подає Побрехачу шмаття із шафи, шаплик і відра, міхи із збіжжям.

— Ну, ну? — допитує пан.

— Украли цілу шафу фанти,— каже Брехач.

— Украли, кажеш?