Казка про дідового півника

Десь за річкою, за лугом, за низеньким перелазом жили собі старенькі дідусь з бабусею. Нікого на білому світі вони не мали. Навіть корівки чи кізочки у них не було. У дідуся був півник, в бабусі — курочка.

Курочка кожного дня несла яєчко. Бабуся продасть яєчко — й виручить гроші на сіль, на мило, на гас. А в діда грошей немає: який йому з півня хосен. Надоїло бабі позичати з свого добра дідові, й каже вона: «В тебе є півник. Най знесе й тобі яєчко».

Та не хотів півник нести яєчко. Розсердився дід й прогнав його.

Стрибнув півень на перелаз, закукурікав і помандрував у світ. Іде дорогами-шляхами, селами-містами, шукає пристанища. Перейшов він через широкий луг, перелетів річку й опинився в густому темному лісі. Зустрічає він ведмедя. Ведмідь і питає півника: «Куда ти йдеш?»

Відповідає йому півник: «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя найматися».— «Піду і я! Буде нас двоє, легше до царя потрапимо, легше на службу станемо!»—мовить ведмідь. «Ставай за мною!» — каже впевнено півень.

Ідуть двоє. Попереду півень, а за ним ведмідь. Пройшли один ліс, пройшли другий, пройшли і третій. В четвертому лісі, біля самих полонин, зустрічають вовка. «Куди, півнику, з моїм вуйком путь тримаєш?» — «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися!» —відповідає півень.— «Візьміть і мене з собою. На полонині нічим поживитися, вівчарі пильно вартують овець!» — каже вовк. «Що ж, коли просишся, ходи! Ставай третім!»

Ідуть втрьох: півник, ведмідь і вовк. Перейшли полонину, подалися одною яругою, другою, третьою. В четвертій ярузі зустрічають лисичку.

«Куди ти, півнику, з вуйком-ведмедем і братом-вовком ідеш?» — питає лисиця. «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися».— «Візьміть і мене! В селі люди замки на всі курники повішали, гусей, качат позамикали. Доведеться з голоду помирати!» — скаржиться лисиця. «Ставай четвертою! —мовив півник.—Будеш в нашій компанії!»

Ідуть вже четверо: півник, ведмідь, вовк і лисичка. Перейшли звори, перейшли ріки, поля і ниви. Коли бачили садиби, обминали їх, щоб не потрапити людям на очі. Нарешті добралися до царських палат.

Вилетів півень на золоті ворота, закукурікав: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»

Почув цар і каже своєму слузі: «Іди запитай, що хоче півень».

Півник каже: «Прогнав мене дід з дому, прийшов я царю служити».

Наказав цар, щоб півня впустили між курей.

Коли підійшли до курника, каже півень царському слузі: «Впусти в курник і мою сестричку-лисичку!» — «Най іде!»

Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила.

На другий день рано-вранці вилетів півник на царські ворота й кричить: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»

Прокинувся цар і наказав півня в стайню до коней.

Просить півень царського слугу: «Впусти до стайні й мого братика-вовка!»

Впустив слуга разом з півнем до стайні й вовка, а сам пішов. А вовк загриз усіх коней.

Рано-вранці півень знову на царських воротах виспівує: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»