ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ

«Із города Азова не великії тумани вставали,

Три брати рідненькі із города Азова,

із тяжкої неволі утікали.

Два брати кінних, третій піший-пішаниця,

За кінними братами поспішає,

За стременечка хватає,

Словами промовляє:

— Братики мої ріднесенькі,

Як голубоньки сивесенькі!

Станьте ви, коней попасіте,

Мене, найменшого брата, пішого-пішаницю,

підождіте,

Да хоч між коней візьміте,

Та до отця-матері підвезіте!»

Стратенці проминають кобзаря.

А може, це кобзар їх проминає.

Конвейєр часу — тільки врізнобіч —

один в минуле, другий у майбутнє.

Отак всі й розминаються навік.

Кобзар співає. Може, він такий — як Перебендя