TextBook В цей час долинув глухий рокіт мотора. З боку моря до них наближався човен.
Хвостенко завмер, прислухаючись. Потім кинув на пісок сорочку, яку ніяк не міг натягти на мокре тіло і раптом закричав:
— Гей, на човні, сюди! — і замахав руками.
— Що таке? Чого ти кричиш? — злякався Юрко.
— То мій човен! — радісно вигукнув Хвостенко. — Розумієш, хтось пливе на моєму човні! Я чую свій мотор!
Юрко миттю збагнув усе. На Владиковому човні міг пливти тільки Дзвонар. Кинувши щуку якомога далі від води, він підбіг до Хвостенка.
— Чуєш, не кричи!
— Чому б то?
— Я потім тобі поясню. Не кричи!
— Не заважай! Я хочу побачити того, хто пливе на моєму човні! — і знову закричав: — Гей, сюди!
Човен був ще далеко. Хтозна, чи почув Дзвонар той крик, чи ні, але, безперечно, міг почути.
Юрко кинувся до Хвостенка і затулив йому рота рукою.
— Не кричи, якщо хочеш мати свій човен! Чуєш?
Хвостенко заборсався, намагаючись вирватись із міцних обіймів.
— Ти що — здурів? Чи хочеш, щоб я пику набив? — прошипів він із злістю.
До них біг щодуху Сергій.
— Хлопці, що сталося?
— А-а, ви вдвох на одного! — закричав Хвостенко.
— Дурню, ніхто не хоче тебе бити! Очумайся і замовки! Я все поясню! — вигукнув Юрко, відчуваючи, що не втримає Хвостенка.
— Що ти поясниш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Слід веде до моря» автора Малик Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга СКАРБ“ на сторінці 60. Приємного читання.