Розділ «Частина перша НОВАЧОК»

Юрко швидко розв'язав задачу і приклад.

— Виявляється, ти не тільки вмієш добре дрова рубати, Романюто? Алгебра теж для тебе не терра інкогніта! Це приємно! — похвалив його вчитель. — Ти живеш, здається, у Лісового?

— Так.

— Ти б допоміг йому трохи.

— Чого ж. Можна.

— А ти як, Сергію, не перечиш, щоб Юрій взяв над тобою шефство?

— Ні, — не дуже весело відповів той. Степан Бенедиктович поставив у щоденник Юркові п'ятірку, і хлопець сів на місце.

Але на останньому уроці сталася подія, яка надовго потьмарила його радість. Була географія.

Олена Калістратівна викликала до дошки Хвостенка. Не встиг той вийти з-за парти, як Сергій запустив у нього з намотаної на вказівний і середній пальці гумової рогатки «квача». «Квач» пролетів вище і влучив учительці у високу зачіску. Олена Калістратівна гидливо здригнулась і змела нажовану з паперу кульку журналом додолу. Хвостенко зупинився на півдорозі до дошки. Клас принишк.

— Хто?

Всі мовчали.

— Хто, питаю? — підвищила голос Олена Калістратівна.

Тиша. Блідо-жовте обличчя вчительки взялося червоними плямами. Рука нервово м'яла цупку промокачку в класному журналі.

— Романюта!

Юрко встав.

— Ти?

Юрко здивувався і тихо відповів:

— Ні.

— А хто?

— А чому ви мене питаєте? — в свою чергу спитав хлопець.