TextBook Громозека простяг уперед свої довгі щупальця, підняв Алісу, і вона раптом побачила, що по його широченному зеленому обличчю течуть димучі сльози.
— Донечко моя, — сказав він. — Люба! Спасибі!
— Ну що? — спитала тоді Аліса.
— Усе г-гаразд, — відповів Петров. — Усе г-гаразд. Хоч це й неподобство.
— Переможців не судять, — нагадав Річард. — І ви, Михайле Петровичу, це знаєте.
— А я, — мовив Громозека, досі ще не випускаючи із щупальців Алісу, — я згоден тепер на будь-яку кару.
— Так вийшло? — наполягав Рррр.
— Усе вийшло.
— А чому ми рухаємося?
— Ми летимо, — відповів Громозека. — Відлітаємо.
— Чому? — здивувалась Аліса.
Їй було так затишно в обіймах Громозеки, і вона зовсім не відчувала ніг.
— Бо як тільки ви з Рррр пішли в минуле, я розбудив увесь табір, — пояснив Громозека.
— Щоб за нами гнатися?
— Аж ніяк. Я ж знав, що ти вночі спробуєш сама втекти в минуле. І ти знаєш моє до цього ставлення. Я не заважав тобі.
— Ти тоді не спав?
— Я ж велів тобі не забути светра.
— А я так старалася не шуміти! — сказала Аліса.
— Я зробив усе, що міг. Я пояснив тобі, як діє балончик із вакциною, примусив тебе зробити всі уколи. І попросив Рррр вирушити в минуле разом з тобою. Саму я тебе відправляти не хотів.
— Так ти, кошеня, — обернулася Аліса до свого супутника, — теж заздалегідь знав, що я втечу?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 52. Приємного читання.