TextBook Аліса подумала, що Громозека надто вже потайний і недовірливий. Напевно, часовики його все-таки вислухали б.
— Ясно, що вам або Річардові, — вів далі Громозека, — буде дуже важко пробратися з вакциною аж до космічного корабля, тому я запросив із нами Алісу. Вона однакового зросту з колеїдцями і згодна під виглядом тамтешньої жительки обприскати корабель вакциною.
— Ви й Алісу сюди втягли?
— Ну що за слова, академіку! — образився Громозека. — Я нікого не втягав. Аліса — досвідчена людина. Їй вже десять років, і в неї за плечима кілька космічних подорожей. Вона чудово впорається з цим невеличким завданням.
— Ні в якому разі — сказав Петров таким тоном, як сказав би батько. — Ще я або Річард можемо ризикнути, проте Аліса — нізащо.
— Але ж, академік…
— І слухати не хочу! Ідея ваша, загалом, смілива й цікава. Хоч абсолютно невідомо, які вона може спричинити наслідки. Ми порадимося з Річардом і потім запросимо дозволу в Землі.
Алісі з її укриття було видно, як похнюпився Громозека. Навіть голову втяг у плечі так, що над щупальцями височів лише низенький горбочок.
— Все загинуло, — мовив він. — Усе загинуло. Ви почнете листуватися з Землею, сюди понаїздить вісімсот експертів, і вони врешті-решт скажуть, що цього робити не можна. Що ризик великий для всієї Галактики.
— Ну от, — сказав Петров, — ви ж самі розумієте.
— Сам-то я розумію…
— Отже, завтра вранці Річард іде в м-минуле і старається поїздом доїхати до столиці. Там він дивиться на приліт космічного корабля, повертається й доповідає нам обстановку. І, повторюю, не вживає ніяких заходів. Коли виявиться, що ваша правда і космічна чума проникла на Колеїду з цим кораблем, ми повідомимо про це на Землю і попросимо поради у вчених. Усе. На добраніч, і, будь ласка, на мене не гнівайтесь.
І з цими словами Петров пішов до часової станції, щоб готувати її до завтрашньої роботи.
Громозека так і не підводився з землі. Він сидів на камінні і був надто схожий на великого смутного восьминога.
Алісі стало його дуже жаль. Вона вийшла з-за скелі й підійшла до нього ближче.
— Громозеко, — промовила вона тихо і погладила шорстке щупальце.
— Що? — спитав він, розплющуючи одне око. — А, це ти, Аліско? Ти чула?
— Чула.
— Ну от, і всі мої плани пішли шкереберть.
— Не журися, Громозеко. Я все одно за тебе. Невже ми нічого не придумаємо?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 27. Приємного читання.