TextBook Поруч схлипував товстун. Він стримав на секунду сльози і відповів мені:
— Це Третій капітан. Вони гадали, що він давно мертвий.
Й одразу ж, наче згадавши про щось дуже важливе, товстун задріботів по коридору за капітаном, не перестаючи верещати:
— Це все він! Це все Крис!
Третій капітан був непритомний. Перший поклав його на підлогу й обернувся до мене.
— Скажіть, професоре, — спитав він, і голос його тремтів, — скажіть, чи можна чимось зарадити?
— Не знаю. Маю сумнів, — відповів я. Я нахилився над фіксіанцем. — Вони морили його голодом і мордували.
— Вони мордували його чотири роки, — сказав Другий капітан. — А ми були певні, що він давно мертвий! І якби не Аліса, залишили б його тут. І він їм нічого не сказав. Професоре, я благаю вас, зробіть усе можливе, щоб його врятувати!
— Мене не треба просити про це, — відповів я. — Передусім потрібні зміцнювальні уколи.
Алісо, біжи, люба, на “Пегас” і принеси звідтіля аптечку.
Аліса стрілою помчала коридором.
— Я з нею, — запропонував Перший капітан.
— Не треба! — відгукнулася Аліса на бігу. — Я краще від вас знаю, де шукати.
— Послухай, Третій, — звернувся Другий капітан. — Слухай. Не здавайся. Вже недовго терпіти. Невже ти не витримаєш в останню хвилину? Адже ми прийшли.
І раптом фіксіанець розплющив очі. Йому було дуже важко це зробити, бо його тіло вже помирало. Лише мозок боровся зі смертю.
— Все добре, — мовив він, — усе гаразд. Я нічого не сказав. Спасибі, друзі, що прийшли. — Він заплющив очі, і його серце зупинилося. Я відразу ж заходився робити фіксіанцеві штучне дихання. Але це не допомагало. Становище було безвихідне — я не мав ні хірургічних інструментів, ні діагностичної машини, ні лікувальних автоматів. І мені довелося вчинити так, як робили лікарі сто років тому.
— Я ризикну, — сказав я капітанам. — Боюся, що іншої ради нема.
— Ми вам віримо, професоре, — відповіли мені капітани.
Тоді я розітнув ножем груди Третьому капітанові, узяв у руку зупинене серце і почав його масажувати. Мені здавалося, що минула година, рука заніміла. Я не помітив, як підбігла Аліса з аптечкою та інструментами. Перший капітан сам увів у вену своєму другові оживляючу суміш.
І не знаю, що допомогло — мої зусилля чи дії Першого капітана, — але серце Третього здригнулося, ще раз… і забилося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОДОРОЖ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 128. Приємного читання.