Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

Туманова увіткнула перепустку на місце. Потім окинула оком прилади машини, і погляд її зупинився на піджаку Герца. Із зовнішньої бокової кишеньки стирчав ріжечок якоїсь коричньової книжечки, чітко виділяючись на фоні носової хусточки. Туманова оглянулась назад, дістала книжечку і розгорнула її. На неї дивився Герц. Це було службове посвідчення з гарним фотознімком. Поряд каліграфічно бездоганним почерком були виведені прізвище, ім'я, посада і чин власника. Юля придивилась до готичного шрифту і здригнулася. Пролунав голос Герца:

— От і все!

Кров ударила в обличчя Тумановій, і вона швидко засунула посвідчення в кишеню.

Підійшов Герц і кинув лопатку під заднє сидіння. Потім він обтер руки, надів піджак і, сідаючи до руля, сказав:

— Більш не сміятиметеся з мене, — і включив мотор.

— Побачимо, — зауважила Юля.

Машина рушила, легко вибралася з вимоїни, а за хвилину вийшла на мальовничу галявину, оточену березами та соснами.

— Далі не треба, — промовила Юля. — Залиште мене тут!

Герц розвернув машину, заглушив мотор.

Туманова хутко вискочила. Вийшов і Герц. Він поліз до багажника.

У лісі було тихо. Ще не спала роса. Дівчина поправила пом'яте плаття і вдивилася в неосяжну височінь рідного неба. По ньому пливла біла хмаринка, схожа на парусник. Юля стояла зачарована, хоч, дивна річ, десь у підсвідомості, мабуть, в результаті виробленої звички фіксувалося все, що діялось.

— У цьому ранці, — пролунав голос Герца, — є все, що необхідно людині на добрий тиждень.

Він поклав ранець біля ніг дівчини.

— Дякую. Ви все передбачили, — сказала вона і перевела очі з туго набитого ранця на Герца.

Він стояв, опустивши руки, і дивився їй в очі. І в його погляді був ніби смуток.

— Так може трапитись тільки раз у житті, — повільно сказав він, і груди його піднялись від глибокого зітхання. — Тільки раз і не з кожним. Якби це сталося з кимось іншим і він розповів мені таку історію, я, скажу чесно взяв би правдивість її під сумнів. Я знаю, що ви мені не вірили, та бог з вами. Тепер мені лишається попередити вас. Я врятував ваше життя, рискуючи власним, не вимагаючи від вас нічого! Та мені буде безмірно боляче, якщо ви самі себе занапастите.

Дівчина насторожилась.

— Я не зрозуміла вас, пане Герц!

— Ви прекрасно мене зрозуміли, фрейлейн Марія, — промовив Герц. — Я не пророк, але можу провістити, що ви знову спробуєте пробратися в місто…

Туманова скинула брови. Герц продовжував: