Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

Начальник гестапо (жартома). — А чого б ви хотіли?

Комендант. — Хм… Я хотів би, щоб вона прийшла вчасно. Я повинен змінити охорону і вирядити машину далі. Але її нема. Чи не сталась аварія? Навмисна, так би мовити, аварія?..

Начальник гестапо. — Що, що? Навмисна аварія?

Комендант. — Авжеж.

Начальник гестапо. — На своїй території я виключаю можливість аварії і диверсії. На дорогах спокійно і перевірено. Партизани орудують далеко від наших місць.

Комендант. — Тоді що ж мені думати, з вашої ласки, пане гауптштурмфюрер?

Начальник гестапо. — Не зррзумів.

Комендант. — Я питаю вас, що мені думати? Машина виїхала на початку сьомої з села Лопухово, а в Горєловв ще й досі не прибула.

Начальник гестапо (з деякою тривогою). — Звідки вам відомо, що вона виїхала з села Лопухово?

Комендант. — Я посилав туди двох мотоциклістів. Щойно вони вернулись і стоять переді мною. Опитування мешканців дає підстави гадати, що машина пройшла село.

Пауза.

Комендант. — Алло! Ви мене чуєте?

Начальник гестапо. — Так, так… Зараз я до вас приїду.

Гауптштурмфюрер поклав трубку, знову зняв її і викликав машину з гаража.

Надвечір пройшов невеликий «сліпий» дощ, другий за день.

Згасли барви заходу сонця. Смеркло,

До підвалу, де містилась котельня, світло і вдень проникало слабо. Зараз тут було майже темно. Гасова лампа з тріснутим склом, що чаділа на верстаку, скупо освітлювала частину кімнати.

Чорноп'ятов зачинив двері й сидів, замислившись, на тапчані.

Він був задоволений минулим днем. Вранішня операція вдалась, група благополучно вернулася з лісу, і коли б не загибель Тимофія, все було б гаразд. А от Тимофій…

Чорноп'ятов і його друзі виразно усвідомлювали, що в їх боротьбі з ворогом жертви неминучі. Та все ж загибель товариша щоразу здавалась безглуздою, випадковою і залишала в серці глибокий незгладимий слід.