TextBook “Р-раз!”.. Р-раз!.. Р-раз..”
Наче вітром зносить хлопчиків і дівчаток з галявини. Найсміливіші вже сплять удома. Найнерішучіші вагаються, переступають з ноги на ногу, а рука сама підносить до рота місяцит, і губи сонно шепочуть:
— Р-раз!..
Тиша. Гаснуть сині ялини. Потьмяніла трава.
І раптом спалахнули, вибухнули під ялинами різнобарвні кулі, ніби хтось величезний, багатоокий зирнув з лісу, — це космічні ігруни поверталися додому.
А вслід за спалахами — крик:
— Гум-гаме! Гум… га-аме!
Галявиною біг хлопчик.
— Гум… Га-аме!
— Це ти, Максиме?
Знайома постать у зоряному скафандрі виникла з темряви: Гум-гам спустився згори на парасолі. Максим підбіг до друга.
— Скажи, — задихаючись, питає хлопчик, — скажи, куди я потраплю, якщо підкину цей камінь? У космосі мільйон мільйонів зірок, а планет ще більше.
— Ти потрапиш на мою планету, — пообіцяв Гум-гам, — до мене додому.
— А як називається твоя планета? Твоя країна…
— Чи не все одно, як вона називається? Приходь, коли хочеш.
— Ні, ти скажи.
— Краще не питай, Максиме, — сказав блакитнолиций. — Ти порушуєш заборону…
— Ти чогось боїшся, — догадався Максим.
— Автук, — загадково промовив Гум-гам.
— Ав-тук, — повторив хлопчик незрозуміле для нього слово, що так дивно звучало.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мільйон і один день канікул» автора Велтистов Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМ-ГАМ“ на сторінці 31. Приємного читання.