Розділ «МІЛЬЙОН І ОДИН ДЕНЬ КАНІКУЛ»

— Певна річ, — відпарирував його передпередостанність. — В шашки.

— Приймаю виклик. Це й моя улюблена гра. Ісілю, шашки!

— Ісілю, шашки!

Мишук передостанній знову здивувався: два чорні хлопчики вигулькнули з-за ширми з шашками в руках. Акуратно розсунули дошки, порозставляли кружальця.

— На що граємо? — зухвало спитав лжекороль.

— На королівство!

— У піддавки?

— У піддавки.

За три хвилини його передостанність програв королівство суперникові. Причому суперник мав перевагу: зробивши вдалий хід, він жартома давав щигля своєму Ісілю. У справдешнього короля свербів великий палець, одначе він пам’ятав про обіцянку. І тільки збагнувши безнадійність своєї позиції, не стримався і вліпив щигля справжньому Ісілю. Ісіль охнув, і король здивовано зауважив:

— Дивіться, він заговорив!

І одночасно його передостанність мізинцем скинув з дошки дві свої шашки.

— Не шахруйте, — помітив король-суперник. — Ви програли острів. Тепер Тутик мій.

Королівський сад з прозорими, наливчатими яблуками зник на очах у Мишука. І колишній власник Тутика з відчаєм у голосі спитав:

— Чому ви граєте в піддавки краще за мене?

— Напевне, тому, — відповів новий хазяїн острова, — що в мене більший досвід.

— Коли ви грали востаннє?

Переможець глянув на годинника:

— Ми востаннє грали два дні, дві години і сорок хвилин тому.

— У неділю?

— У неділю. У власному палаці.