TextBook З-за колон долинала пісенька:
Добридень, добридень,
Добридень, королю!
Найостанніший -
Король з дірою.
— Люди пам’ятають, як треба вітати короля! — сказав Мишук до слуги й промуркотів:
Добридень, королю,
Королю-герой…
Ісіль ледь помітно осміхнувся.
— А ти, ледащо, — звернувся король до слуги, — наче язика проковтнув!
І Мишук дав негреняті щигля в лоб. Ісіль і цього разу промовчав.
— Не смій кривдити маленьких! — почувся глухий голос.
Король здригнувся, оглядівся.
— Тут нікого нема, — пробурмотів він, щоб перевірити, чи не причулося йому, підштовхнув Ісіля: — Вперед!
Почувся скрегіт і брязкіт металу. Залізний рицар, який тисячу років стояв незворушно, ступив до короля.
— Хіба можна бити слабких? — глухим голосом спитав рицар, заступивши двері. — Відповідай!
Коліна в короля затремтіли, обличчя витяглося.
— Я… я… ненавмисно… Просто така… традиція.
— Проси вибачення в Ісіля!
Ісіль сторопів: невже залізна людина заступається за нього?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мільйон і один день канікул» автора Велтистов Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МІЛЬЙОН І ОДИН ДЕНЬ КАНІКУЛ“ на сторінці 14. Приємного читання.