СКІФСЬКА ОДІССЕЯ

Чекали ранку, розпач огортав.

Громи гриміли. Злива не вщухала.

І у печері пугач реготав.

Грек перший вранці визирнув. Світало.

Від страху серце дуже калатало.

Уже було спокійно все довкола.

Із гнізд пташиних чувся кволий писк.

І горизонт з плечима дискобола

шпурнув у небо пурпуровий диск.

Ревли пороги. Був страшний той клекіт.

В Дніпрі стояли Кам’яні Стоги.

Богів з Олімпу марно тут і кликать,

тут владарюють інші вже боги.

Тут можна їхні обриси розгледіть —

обличчя скель похмуре і живе.

І хмарка біла, наче Леда — Лебідь

кудись туди, у Грецію пливе.

Якийсь дідок, сліпий на одне око,

пасе козу на схилі одиноко.

І грек сказав: — А може, я прогавив?