СКІФСЬКА ОДІССЕЯ

Дніпро шумить. Земля як нічия.

Гребеш, гребеш, а мов стоїш на місці, —

така стрімка й потужна течія.

Одному греку поперек ломило.

Спинитись мусив грецький караван.

Такий був грек могутній, здоровило,

і в цих краях не раз уже бував.

А раптом зліг заохкавши. І поки

пісок гарячий підгортав під боки,

вже острівок той греки дослідили,

уже у вершу раків наловили.

Уже й вечерю мали на мазі,

упікши дичину на вертлюзі.

І грек сказав: — Ну й парить, ох і спека!

Мабуть, на зливу ломить поперек.

А ще ж дорога і важка, й далека.

А ще ж пороги! — зажурився грек.

Хоч би взяли боги нас під опіку!

Сюди не всяк хоробрий допливе.

Ви що, не чули, в них тут споконвіку