Розділ «ПІСНЯ ТРЕТЯ»

З Трої від'їхавши разом, пливли ми поволі додому –

Син Атрея і я, один одному приязні друзі.

Ми пропливали повз Суній священний, Афін передгір'я, –

Раптом Феб-Аполлон, що ласкавими з неба сягає

280] Стрілами, вмить стерника русокудрому вбив Менелаю –

Фронтія Онеторіда, що свій корабель мореплавний

Вправно стерном направляв; з-між усіх поколінь він найкраще

Вмів кораблем керувати, коли розбушується буря.

Там забаривсь Менелай, хоч і як поспішав у дорогу, –

285] Мусив товариша він поховати і похорон справить.

Потім, коли в винно-темнеє море поплинув ізнову

На кораблях він доладних і скель стрімковерхих Малеї

Швидко досяг, страшну йому визначив Зевс громозвучний

Далі дорогу: вітру наслав він бурхливе дихання

290] Й хвилі навколо бурунні підняв величезні, як гори.

Кріту дісталася тих розпорошених суден частина, –

Там, над Ярданом струмистим, кідони жили споконвіку.

Гола, стрімка, над водою звисає там скеля висока,

З самого краю Гортіни, в імлисто-туманному морі.

295] З лівого боку, до Фесту, велику там кидає хвилю