Розділ «ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА»

Кажеш, приймав ти мого чоловіка у домі своєму

Й товаришів його, кажеш, із ним частував богорівних.

Отже, скажи-но, яку поверх тіла носив він одежу,

Сам він на вигляд який і які прибули з ним супутці?»

220] Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Жінко, нелегко про це говорить, тож багато відтоді

Часу пройшло. Минає двадцятий вже рік після того,

Як відтіля він поїхав і нашу вітчизну покинув.

Та розповім тобі все, що пам'ять моя зберігає.

225] Плащ пурпуровий, подвійний носив Одіссей богосвітлий

З вовни м'якої, на нім золота була пряжка, на пару

Вушок застебнута, й зверху – оздоба тонкої роботи:

В лапах передніх у пса оленя трепетало плямисте,

З іклів його вириваючись. Всі дивувалися люди

Із золотих цих тварин – як пес оленя рве зубами,

Олень же ніжками б'є, втекти намагаючись марно.

Бачив також і хітон я блискучий на тілі у нього,

Так він лиснів, як лушпиння тонке з цибулини сухої.

Ніжна й м'яка ця тканина, немовби те сонце, сіяла.

235] Отже, на пишний хітон цей багато жінок задивлялось.