Розділ «Частина друга «ЗІЛЛЕ» ГРАЄ…»

— Слухаю.

— Доповідає Весенін. Біда, товаришу капітан.

— Що трапилось?

— Його взяв комендантський патруль.

— Як це взяв?

— Він переходив вокзальну площу, і там його зупинив патруль. Вони посадили його в машину і повезли.

Новина була такою несподіваною, що Безпалов першої хвилини не знав, що й сказати. Потім він наказав Весеніну негайно їхати в управління.

Туди к бісу! Провести величезну роботу, залучити до неї стільки людей і не передбачити такого випадку! Мабуть, у нього була якась помилка в документах, і патруль це помітив. Безпалов ладен був зараз вилаяти тих, хто робив ці документи, і тих, хто був у цьому пильному патрулі.

Круто повернувшись, він ступнув до столу і подзвонив Старкову.

— Доповідає Безпалов. Тільки що, уже в Москві, людину, яка нас цікавить, узяв комендантський патруль.

— За що? — після паузи спокійно спитав Старков.

— Поки що невідомо. Його взяли, посадили в машину і повезли.

— Так… — Старков мовчав. Безпалов чув його дихання. — Весенін з ним не контактувався?

— Ні.

— Де він?

— Їде в управління.

— Негайно пошліть його до військової комендатури, нехай обережно з'ясує, в чому там справа. Якщо без нашого втручання все там для нашого об'єкта мине благополучно, продовжуйте операцію за планом. Якщо ж становище об'єкта ускладниться, треба втрутитися, щоб його випустили. Але знати про наше втручання може лише комендант. Ясно вам?

— Ясно.

— Дійте.

Через десять хвилин Весенін уже був у військовій комендатурі.