Розділ «Частина перша НАЗУСТРІЧ ВОРОГОВІ»

Прийшов Андросов. Він підсунув стілець прямо до постелі Рудіна, сів і тихо сказав:

— Учора після того, як ви пішли, Мюллер до півночі аналізував вашу доповідну про похід до партизанів. Там усе гаразд?

— Не хвилюйтесь, усе чисто. — Рудін усміхнувся. — Але все ж таки я не бог, а тільки людина.

— Мюллер запитав у радіовідділі всі хвилі, на яких працюють партизанські рації.

— І тут його чекає розчарування. Довжина хвилі, яку я там подаю, належала одному з загонів.

— Через деякий час він збирається викликали для перевірки людину, яку ви залишили агентом у Конищеві. Чоловік цей міцний? Бо з Мюллером жартувати не можна.

— Заспокойтесь, Андросов. Мюллер теж не бог. Які новини?

— Сьогодні наша школа випускає чергову групу агентів, сімнадцять чоловік. Зомбах прислав мене до вас сказати, щоб ви були присутні на перевірній розмові з агентами, так би мовити, для першого ознайомлення з справою.

— Мюллер там буде?

— Обов'язково. Він здебільшого провалює кожного другого агента.

— Дуже добре, я йому сьогодні допоможу.

— Обережніше, прошу вас, — тихо промовив Андросов.

Рудін узяв його за лікоть.

— Ми з вами, дорогий друже, почали велику війну і зобов'язані бути сміливими. Розумними і сміливими. А якщо ми почнемо хреститися на кожну тінь, ніякої війни в нас не вийде, буде лише пасивна оборона. Ви розумієте це?

Андросов зітхнув.

— Однак я вважаю своїм обов'язком попередити вас ще про одну людину, яка теж буде присутня на перевірній розмові і з якою вам напевне доведеться зіткнутися в майбутньому. Цей чоловік відає в «Сатурні» всією російською документацією. Яків Іванович Щукін. Я про нього майже нічого не знаю, ми з ним лише вітаємось, але, судячи з усього, він попав до німців за переконаннями.

— Звідки він?

— Думаю, як і я, з армії. Нашу військову документацію, і не тільки військову, знає блискуче. Працює старанно, документи робить класно. Навіть Мюллер ставиться до нього з повагою і довіряє йому. Похмурий і злобний чоловік.

— Щукін — справжнє прізвище?

— Не знаю, але думаю, що так, — Андросов глянув на годинник. — Вставайте, вам ще треба поснідати. Перевірна бесіда рівно через годину.