Розділ «Частина перша НАЗУСТРІЧ ВОРОГОВІ»

— Взаємно.

Зомбах повернувся в «Сатурн» у хорошому настрої. Розмова з Клюге вийшла цікавою і досить підбадьорливою. Зима — все ж небезпека побіжна: армія з нею справиться. Треба негайно повідомити про цю розмову Канаріса, підкресливши прохання Клюге щодо чесного інформування фюрера.

Зомбах зайшов до кабінету свого заступника Мюллера і розповів йому про зустріч з Клюге. Він розповів усе, крім того, що збирається підкреслити в донесенні Канарісу.

— Коли їм непереливки, вони згадують про розвідку, — вколов Мюллер. — Здається, ще старий Микола сказав, що армія любить ділитися з розвідкою лише поразками.

— Непогано сказано, — посміхнувся Зомбах. — Що нового?

Мюллер розкрив папку, що лежала перед ним, і взяв з неї два оранжевих аркуші, на яких друкувалися розшифровані донесення агентів.

— Два цікавих донесення, — сказав він. — Агент «Іван» повідомляє, що за минулу добу з Сибіру до Москви пройшло тринадцять ешелонів, тобто на два ешелони більше, ніж учора, і на п'ять більше, піж позавчора. Друге — від точки «Оскар». Повторно твердить, що нічого подібного до голоду в Москві не спостерігається. — Мюллер поклав шифровки в папку. — Я гадаю, що обидва ці донесення треба включити до зведення номер один.

Зомбах згадав прохання Клюге і розпорядився включити до головного зведення лише донесення про сибірські ешелони. Нічого лізти на рожен. Геббельс у «Фелькішер беобахтер» щодня розписує голодну Москву, і кінець кінцем сам цей факт, тим більше, що він зовсім і не факт, — ніякісінького значення зараз для німецької армії не має.

Мюллер не заперечував. Він і сам думав так само, але хотів заручитися підтримкою начальника «Сатурна».

— Всі інші точки, — сказав Мюллер, — наче змовилися передавати нісенітниці. Точка «Південна» вважає за потрібне радирувати про пожежу в гасовій крамниці.

— Може, це справа їхніх рук? — запитав Зомбах.

— Та ні ж, вони б про це повідомили. Доповідають, наче репортери в хроніці: «Згоріла гасова крамниця». Я дав вказівку Фогелю, щоб він усім цим репортерам зробив суворе напучення.

— Тільки хай він це робить делікатніше, без лайки, бо це може образити агентів. Прошу вас, простежте за цим. Щo ще?

— Андросов доповідає, що в нього є, як він висловився, цікавий і дуже цінний екземпляр. Він наполягає, щоб ми самі поговорили з цією людиною.

— Де він його взяв?

— Прислали з військової комендатури.

— Чого б це вони згадали про нас? — здивувався Зомбах.

— Просто випадковість, — пояснив Мюллер. — Наш Грейс приятелює з якимсь майором із комендатури, і той зробив йому цей подарунок.

— Ну що ж, враховуючи наш голод на кадри, давайте поглянемо, що за екземпляр. Хвилин через тридцять хай його приведуть до мене. Приходьте.

Зомбах написав особисте донесення Канарісу про розмову з Клюге. Як завжди, він цілком точно розрахував час. Тільки з його кабінету вийшов шифрувальник, що поніс донесення Канарісу, як у дверях з'явився Андросов.