Розділ без назви (38)

Гадаю, він зрозумів мене, бо вже нічого не сказав.

— А я? — несміливо обізвалася Бронка.

— Але ж ти сама знаєш, що повинна зробити. Повертайся додому.

В той час я ще не знав, що Брончина справа вже на другий день буде розв’язана.

Вона написала батькам, що перебуває біля Озерища, а на листі був штамп пошти в Сем’янах. І батьки приїхали до Сем’ян, щоб розшукати дочку.

Вони з’явилися в гарцерський табір спитати, чи не зустрічали гарцери де-небудь у цих місцях дівчини на ймення Броніслава. Незабаром Телль приїхав до нас байдаркою і забрав дівчину до Сем’ян.

Я не був при зустрічі Бронки з батьками. Довідався тільки, що вони найняли кімнату в якогось селянина у Сем’янах і вирішили провести тут відпустку разом з дочкою. Пізніше Бронка кілька разів навідувалася до нашого табору на мисі Судака, і я познайомився з її батьками.

Отак скінчилися пригоди, по які вона приїхала до Озерища.

Але мої пригоди ще не скінчилися.