Розділ без назви (10)

— Та це чоловік ніби пристойний. Може, й не він украв наші байдарки?

— Басько, не мели дурниць! — гримнув на нього Яструб. Напевно, того хлопця прозвали Баською за його вроду. Мені дуже сподобалося це прізвисько, бо цілком пасувало йому.

— Цей чоловік не злодій, — затявся Баська.

— Звідки ти знаєш? — насупив чоло Яструб.

Той знизав плечима.

— Навіщо йому аж три байдарки?

— Але ж він не прилетів на острів літаком, а приплив якоюсь із наших байдарок. Адже ми знайшли його тут в очереті.

Самохода вони не знайшли, а тільки байдарки, і це збудило в них підозру. Я міг показати, де сховав машину, однак мене смішила ця ситуація і цікавило, що вони робитимуть далі.

Обізвався третій гарцер:

— Здається, над Озерищем знову шастає ватага Чорного Франека з Охоти. Може, це вони вкрали наші байдарки.

Яструб усе не хотів визнати своєї поразки. Він наївно спитав мене:

— Ви справді не крали байдарок?

Я посміхнувся:

— Ні.

— А як ви опинилися на острові?

— В очереті мій моторний човен.

— Чому ви одразу не сказали нам про це?

— Адже ви про це не питали. Ви оточили мене, мов бандита.

Він зсунув на чоло кашкет і почухав потилицю.

— Коли правда, що на Озерищі ватага Чорного Франека з Охоти, то крадіжка байдарок — їхня справа. Я вже їх знаю. Вони й торік були тут. Прийшли колись на наше вогнище й почали бешкетувати, аж поки ми їх прогнали. Відтоді в нас із ними триває війна. Тепер почнеться знову. Треба буде повідомити про це коменданта табору, зміцнити варту і зробити кілька розвідок в околиці, щоб довідатись, де табір Чорного Франека.