Розділ «В ПОГОНІ ЗА ПРИВИДОМ»

— Так, так! — нетерпляче перебив її черговий. — Саме тому треба виводити їх з бараків якнайшвидше!

— Гаразд, я зроблю це! — з несподіваною рішучістю промовила Ольга.

Вона відчула раптом незвичайний приплив сил і вже збиралася вибігти з контори чергового по станції, але Грачов швидким жестом зупинив її:

— Хвилиночку, Ольго Василівно! Я пошлю з вами Єрохіна. Він попередить поїзну бригаду про небезпеку, бо вони ще не знають, що поїзд замінований… Єрохін! — повернувся Грачов до оператора, молодого чоловіка, який насторожено прислухався до розмови чергового з Бєловою. — Зрозуміло вам, що ви повинні зробити?

— Так точно, товаришу інженер-лейтенант!

— Дійте!

Ольга і Єрохін майже одночасно вийшли з контори чергового. До вхідного семафора було ще досить далеко, але вони не витримали і побігли вздовж колії, стрибаючи із шпали на шпалу.

Вони пробігли вже значну частину відстані і наближались до семафора, коли крило його важко опустилося, немов прострелене кимсь живе крило смертельно пораненого птаха. І саме в цей час із-за пагорбів виринув паровоз Шатрова із ще не погашеним прожектором і якимсь гарячковим блиском буферних сигнальних вогнів.

— Знаєте шо, товаришу Єрохін, — Ольга зупинилась на мить і схопила оператора за руку, — паровозну бригаду попереджу я сама, а ви біжіть до бараків!

Єрохін подумав, що дівчина втомилась і не може бігти далі.

— Добре, — відповів він. — Попередьте їх, а я побіжу рятувати робітників.

Поїзд Шатрова помітно зменшив швидкість і от-от готовий був зупинитися. Ольга бігла до нього, спотикаючись і загрузаючи в сипучому піску. Але її помітили з паровоза. Костянтин, зупинивши вже поїзд, поквапно злазив з будки машиніста їй назустріч.

— Костянтине, Костю!.. — майже задихаючись, прокричала вона, хапаючись за східці паровоза. — Ваш поїзд замінований! Міна повинна скоро вибухнути!.. Залишайте негайно паровоз!

— Як — залишати? — Костянтин зупинився на останньому східці. — Бараки ж навколо… Хіба можна? Ти чуєш, Федю?

Сполотнілий Рябов висунувся з вікна паровозної будки.

— Хто такий божевільний наказ дав — покинути паровоз?.. — гукнув він, міряючи дівчину злими очима.

— От що, — перебиваючи Рябова, промовив Шатров, — перегін ще вважається зайнятим нами, і ми зараз заднім ходом відправимо на нього поїзд. Біжіть швидше на станцію, Ольго Василівно, і повідомте про це чергового.

— Не рискуйте ви даремно, Костю! — злякано промовила Ольга, але, помітивши з виразу обличчя Шатрова, що він не змінить свого рішення, з усіх сил побігла до станції.

— Тимченко! — крикнув тимчасом Шатров кочегарові. — Негайно злазь з паровоза і біжи попередь охорону і нашу поїзну бригаду! Хай вони швидше зіскакують з поїзда. Ти теж лишайся з ними.

Переляканий кочегар майже скотився з паровоза. Побачивши, як поспішно злазить з паровоза Тимченко, Шатров повернувся до Рябова: