Розділ «В ПОГОНІ ЗА ПРИВИДОМ»

Не знаючи, що і думати, Єршов вирішив уже був вимкнути радіостанцію, та раптом знову згадав: «Адже саме зараз Малиновкін розмовляє з Москвою. Підключусь-но і я до їхньої розмови…»

Він швидко настроївся на хвилю, на якій тримав зв'язок з Сабліним Малиновкін, і незабаром уловив чіткий стукіт радіотелеграфного ключа. Спочатку йому важко було догадатися, хто передавав: Саблін чи Малиновкін, бо він пропустив початок передачі і не прийняв ключової групи радіотелеграфних знаків. Судячи з чутності, мабуть, передавав Малиновкін.

Та ось настала невелика пауза і знову заспівала морзянка, тепер уже тихіше; передавали, мабуть, здалеку, і радіохвилі, заломлюючись десь дуже високо над землею, то завмирали, то чулися голосніше.

Тепер Єршову вдалося прийняти і ключову групу знаків. Код цей був йому знайомий. Прийнявши всю радіограму, він розшифрував її у себе в кімнаті.

Генерал Саблін передавав:

«Атомна енергія на будділянці Перевальськ—Кизилтау не застосовується. Жанбаєва цікавить, видно, щось інше. Вдалося перехопити шифровку його резидента. В ній не все ясно, але, може, вона пригодиться вам. Передаємо її текст: «Щоб ми могли виправити припущену вами помилку, використайте сюрприз номер три».

Майор Єршов цілу ніч думав над тим, що могла означати ця таємнича шифровка, адресована Жанбаєву. В ній багато що було не ясне. По-перше, яку помилку він допустив? Може, їм відомо, що до Жанбаєва приїхав не Мухтаров, а Єршов, і вони обвинувачують тепер Жанбаєва в тому, що він не зразу догадався про це? Якщо так, то стає зрозумілим, чому він зник десь і не зв'язується з Єршовим по радіо.

По-друге, що означає «сюрприз номер три»? Як цим сюрпризом можна виправити допущену Жанбаєвим помилку? Може, і це має пряме відношення до нього, Єршова?

Майор встав з дивана і закурив. У кімнаті було душно. Він підійшов до вікна і відчинив кватирку. На вулиці було ще темно. Будинок напроти виступав із темряви мутним силуетом. Десь, захлинаючись від люті, гавкав собака. Протяжно прогудів паровоз на станції. І знову все стало тихо.

Постоявши трохи біля вікна, Єршов повільно почав проходжуватись по кімнаті.

Що ж вони могли мати на увазі під сюрпризом? А що, коли «сюрприз» — це їхній звичайний прийом: ліквідація небезпечної людини, тобто його, Єршова? Майор і без того щодня повинен був чекати, що його спробують «усунути з дороги» ті, кому він заважав, з ким боровся. Але якщо вороги збираються «усунути» його — значить, вони розгадали його, значить, він був необережний, виказав себе чимсь і не зможе тепер виконати свого завдання…

А коли під «сюрпризом» мають на увазі що-небудь більш значне, ніж замах на контррозвідника Єршова? Незрозуміло, чому в шифровці сказано: «Щоб ми могли виправити допущену вами помилку»? Значить, Жанбаєв, використовуючи «сюрприз», не сам виправить помилку, а дасть цим можливість «їм» її виправити?

Помилка Жанбаєва була, мабуть, в чомусь іншому. Може, він прийняв вибухи амоніту за вибух атомної. бомби? Коли висаджують в повітря тисячі тонн звичайної вибухівки, неважко прийняти її і за атомну. Мабуть, сейсмографи Жанбаєва накреслили йому такий графік хитання землі від цих вибухів, за яким він зробив висновок, що це були вибухи атомних бомб, і, напевно, доповів про це своїм хазяям, а потім, коли вже сам побував на будівництві, зрозумів, що допустився помилки.

Все, звичайно, могло бути і так, але яким же «сюрпризом» Жанбаєв повинен був тепер виправити свою помилку? І чому взагалі ця помилка могла мати якесь значення і потребувала виправлення?

Таємничий чемодан

Продираючись крізь кущі глоду третьої ночі після зустрічі з Жанбаєвим, Єршов вирішив, що коли він і цього разу не зв'яжеться з ним по радіо — значить, Жанбаєв йому безумовно не довіряє.

Томливо минав час. До початку сеансу залишалось ще десять хвилин, але Єршов уже ввімкнув рацію. Настроюючись на потрібну йому хвилю, він послухав трошки якусь музичну передачу, уривок з доповіді про міжнародне становище, якийсь закордонний джаз і без трьох хвилин дванадцять поставив візир настройки на прийом Жанбаєва. Годинник у нього був вивірений за радіосигналами і йшов бездоганно точно. Сьогодні він менш ніж коли-небудь розраховував на розмову з Привидом, але раптом у його навушниках чітко застукав радіотелефонний ключ: «Ту… ту-ту… ту» — це були позивні Жанбаєва.

Єршов здригнувся від несподіванки і, затамувавши подих, квапливо почав записувати. Відстукавши весь текст, Жанбаєв повторив його, але Єршов і з першого разу встиг записати все без помилок. Тепер потрібно було терміново розшифрувати радіограму. Майор за цей час так засвоїв код, що навіть при тьмяному світлі на шкалі рації зміг замінити цифри літерами.

«Ви маєте терміново сьогодні ж виїхати в Аксакальськ, — наказував Жанбаєв. — Перший поїзд іде туди о пів на четверту. Зайдіть там у привокзальну камеру для схову ручного багажу і одержите мій чемодан. Квитанцію і посвідчення, на яке вона виписана, знайдете в довіднику з археології на столі у вашій кімнаті. З одержаним чемоданом негайно повертайтеся назад і чекайте дальших вказівок…»

Після невеликої паузи Жанбаєв передавав далі: