— Ми доповідатимемо про наслідки в нашому зоологічному гуртку, — додав я.
— Ти диви! А ви не могли б зробити доповідь і в нашій школі? У нас теж зоогурток є.
— Ні-ні, — похитав головою Митько. — Це поки секрет. Ще рано розголошувати.
— Володько! — гукнула від школи незнайома нам дівчинка. — Швидше! Вже їдемо!
їй щось сказала подружка, обоє розсміялися, і перша докинула:
— І хлопців бери!
— Ай справді, — зиркнув на нас Володька. — Може почекає ваш дослід деньочок? Поїхали з нами! По місцях бойової слави. А?
— Як, Митю? — повернувсь я до друга.
— Та ні, — нехотя відповів той. — Ми не можемо...
— Я розумію, це ж для науки, — мовив Володька. — Ну то приходьте іншим разом: у футбол зіграємо, пінг-понг, у нас і оркестр є, і трактор вчимося водити, можна і вам буде спробувати, і помідори найкращі в області, і ще знаєте скільки...
— Володько! — покликали знову. Захурчав мотор.
— Приходьте! Обов'язково! — крикнув уже на ходу.
За мить машина рушила, і він помахав нам із кузова рукою.
Веселі обличчя проїхали повз нас. Усе далі й далі...
— Ех, — стенув я досадливо плечима. — От у людей канікули! А ти казав: «То город сапають, то по господарству». Возися тут з цією куркою. Все через тебе...
Я глянув на Митька і замовк. Він сумно дививсь услід машині. Тоді перевів погляд на мене:
— Ну й треба було їхати! Чого ж ти не поїхав? Біжи, доганяй! Ми ж із тобою іграшками бавимося!
Він сердито попрямував дорогою. Секунду я постояв сам, тоді кинувсь навздогін:
— Що ти, Митю... Ми ж удвох... Ти вже вибач. От захотілося тільки...
— Та нічого, — подобрішав друг. — Думаєш, мені не захотілося? У кузові, з вітерцем! Ще й як!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «МИТЬКОЗАВР ІЗ ЮРКІВКИ» автора Стельмах Ярослав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ VII“ на сторінці 3. Приємного читання.