«Товариші, – сказав Білан, – зараз пів на сьому; перед нами ще довгий день. Сьогодні починаємо косовицю. Але є ще інша справа, що її треба перед тим полагодити».
Тут свині відкрили, що на протязі останніх трьох місяців вивчились читати й писати з старого букваря джонсових дітси, що його було викинули на смітник. Наполеон послав по горщики з чорною і білою фарбою і повів перед по дорозі до п ятизасувної брами, що виходила на битий шлях. Потім Білан (бо був найліпший писака) узяв квач між ратиці, замалював слова «Хутір Дідівщина», що пишались на горішньому засові брами і на їхнє місце намалював надпис «Колгосп Тварин»: така мала бути назва хутора на майбутнє. Після цього вони повернулись на обійстя; Білан з Наполеоном послали по драбину і наказали приставити її до задньої стіни великої клуні. Вони пояснили, що завдяки пильним студіям за останні три місяці, свиням пощастило скоротити основи тваринізму до Семи Заповідей. Оцих Сім Заповідей якраз тепер мали записати на стіні; вони становитимуть непорушний закон, за яким усі тварини в Колгоспі Тварин житимуть повіки. Білан виліз не без труднощів наверх та взявся за роботу; на два щаблі нижче стояв Квікун і держав горщик з побіллю. Заповіді були написані на вимащеній дьогтем стіні великими білими літерами, що їх можна було прочитати на відстані тридцяти ярдів. Ось як вони звучали:
СІМ ЗАПОВІДЕЙ
1. Усе, що ходить на двох ногах – ворог.
2. Усе, що ходить на чотирьох ногах, або крилате – друг.
3. Хай жодна тварина не носить одежі.
4. Хай жодна тварина не спить у ліжку.
5. Хай жодна творина не п’є алкоголю.
6. Хай жодна тварина не вбиває іншої тварини.
7. Усі тварини рівні.
Заповіді написані були дуже чітко; літери були усюди поставлені правильно, тільки замість «друг» вийшло «дург», а животик одного з «с» випнувся у неправильний бік. Для повного зрозуміння Білан прочитав усе вголос. Усі тварини кивали головами на знак повної згоди. Розумніші з поміж них зразу ж почали вивчати заповіді напам’ять.
«А тепер, товариші, – вигукнув Білан, кидаючи квача на землю, – на луг. Хай буде справою чести Для нас звезти сіно швидше ніж це було можливе для Джонса та його наймитів.
Та в цю хвилину три корови, що від деякого часу виглядали мов несвої, почали голосно мукати. Минула вже доба, як їх в останнє видоєно: у кожної вим’я ледве – ледве не лопалося. Подумавши трохи, свині послали по діжки і видоїли корів досить успішно, бо їхні ратиці були добре пристосовані до цієї дії. Незабаром стояло п’ять діжок пінистого, багатого на сметану молока; більшість тварин приглядалися до них з помітним зацікавленням.
«Що станеться з усім цим молоком?» – спитав хтось. «Джонс часто доливав трохи молока до нашої замішки» – сказала одна із курок.
«Облиште молоко, товариші! – гукнув Наполеон, – стаючи попереду діжок. Про це подбають. Косовиця куди важливіша. Товариш Білан поведе перед. Я миттю прийду за вами. Вперед, товариші! Сіно жде.»Отже тварини почвалали гуртом на леваду, щоб почати косовицю; а коли повернулись у вечорі, то показалось, що молоко щезло.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Колгосп тварин» автора Орвелл Джордж на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ДРУГИЙ“ на сторінці 2. Приємного читання.